GateUser-d9ae2a71

Ми посварилися того дня, вона залишила ліки від простуди у моїй машині.
Я побіг до входу в аптеку і почув, як вона дзвонить чоловікові.
Тон її голосу був липким, наче вона щойно витягла його з цукрової банки, такого звуку я ніколи не чув у неї.
Вона сказала, що ліки вже купила, ти не приїжджай за мною, я сама поїду на таксі.
Після дзвінка вона повернулася і врізалася в мене, обличчя побіліло.
Я подав їй ліки.
Сказав, що цей бренд поганий, я поміняв його на інший.
Вона взяла і мовчала.
Я спитав, хто той чоловік.
Вона сказала, що це колега.
Я сказав, що ти використовуєш мою м

Двадцять років тому ти навчив мене писати код, двадцять років потому я навчу тебе вижити.
Того року я тільки влаштувався на роботу, керівник групи був на прізвище У, з Північного Сходу.
Він навчив мене писати перший рядок C++, у мене було тринадцять помилок при компіляції, і він стояв перед моїм екраном тринадцять разів.
Пізніше компанія підвищила в штаті віце-президента, щоб зруйнувати наш проект.
Група У в конференц-залі стукала по столу з віце-президентом і казала, що цей проект він створював з нуля.
Віце-президент сказав, що ти працював кілька років, але тепер ти не коштуєш цієї

Новий віце-президент компанії вперше провів нараду, публічно назвавши мене: «За ці півроку твоя найгірша продуктивність, ти вважаєш, що ще маєш шанс?»
Я мовчав. Він продовжив: «Якщо ти безнадійний, звільни своє робоче місце якнайшвидше.»
У конференц-залі залишився лише шум кондиціонера. Я відкрив ноутбук і відобразив на екрані документ. Це сім арбітражних справ, які я виграв для компанії за останні три роки, кожна з яких завершилася виплатою компенсації лише в останній день. Віце-президент дивився на екран, його обличчя повільно побіліло.
Я сказав: «Той піврік, про який ви щойно говорили, я бу

Різниця у поглядах на секс між Японією та Китаєм
🇯🇵 Японія
・Засіб для зачаття
・Тема сексу = брудна
・Некоректне спілкування
・“Втомився” — причина відмови
・Без сексу не обійтися
・І той, хто відмовляє, і той, хто наполягає, відчувають біль
・Хоча це подружжя, уникають незручної атмосфери
・У суєті часом стає неможливо підтримувати близькість
…Так перетворюється у безсексуальне життя
🇨🇳 Китай
……

Минулого місяця закрився той готель для тварин, який я часто відвідував. Це не було шахрайство, а законне скасування після закінчення контракту. За три дні до закриття ще проводили акцію поповнення рахунку на 618.
Я прослідкував за цими людьми через групу захисту прав споживачів і побачив їхню схему, після чого у мене по спині пробіг холод. Це зовсім не догляд за тваринами, а легальна машина для наживи, яка маскується під турботу про домашніх улюбленців. Операція виглядає так: спочатку реєструють головний пункт у передмісті, використовуючи закинуту ферму, що коштує дуже дешево. Потім орендують

На останньому етапі співбесіди сидів чоловік у золотих окулярах.
Він переглянув моє портфоліо і раптом запитав: «У твоєму резюме є період без роботи. Куди ти тоді зник?»
Я сказав, що доглядав за мамою. Моя мама — з нирковою недостатністю, вона проходила діаліз тричі на тиждень, я був у лікарні два роки.
Він зняв окуляри, дивився на мене кілька секунд. Потім сказав одну фразу, яка змусила мене затремтіти.
«Я знаю. Лікар, який лікує твою маму, — мій батько.»
Я здивувався. Він встав, закрив двері офісу. Потім повернувся і сказав другу фразу —
«Того дня, коли твоя мама перевели з реані

Розкажу щось. Коли мені було дев’ятнадцять років взимку, коли я працював у північному Китаї, мене взяв за руку один старий божевільний і всю ніч розповідав про свою жінку. Не його дружину. Це була японська жінка.
Він був на прізвище Бу, ми всі його називали Буньфензі. Спочатку він працював у нашій фермі, під час старого Маньчжурського царства він був у будівельній команді, виконував різну роботу. Зазвичай ніхто з ним не спілкувався, вважали його брудним, обзивали зрадником. Він ніколи не відповідав, сидів біля конюшні, натирав руки снігом, щоб вони почервоніли. Тільки я і він працювали разом

Коли я тільки почав працювати, старші колеги сказали, що пацієнти, яким дали заспокійливе, все одно чують, тому потрібно бути обережним у розмовах.
Пізніше одного разу, коли я перевертав пацієнта, всі, хто його обтирав, скаржилися на начальника.
Через кілька днів пацієнт прокинувся, дивлячись на начальника, який прийшов на огляд, раптом сказав: «Начальнику, вони кажуть, що ти постійно п’є».
Весь завіс у палаті раптово зупинився.

Чорт, скажу всім про одну новину. Я одружився 8 березня, сьогодні розлучився.
Вечір перед весіллям ще рахував гроші за участь, а на наступний ранок на тумбочці вже лежала заява про розлучення. Це залишила моя дружина. Ні, колишня дружина. Вона після того, як поклала ту папір, більше не повернулася.
Ми поговорили. Вона сказала, що ще перед весіллям не хотіла одружуватися. Я запитав її, чому ти тоді стояла на сцені і пила за мене. Вона сказала, що не хотіла мене принизити. Я сказав, що зараз я ще більше принижений. Вона розсердилася, я теж розсердився. В кінці вона сказала, що розлучається,

Я знаю продавчиню у розкішному магазині, яка працює вже вісім років. Вона сказала мені одну фразу, яку я пам’ятаю досі:
Ті клієнти, що заходять з кавою і від початку до кінця тебе вивчають, насправді найкраще піддаються обслуговуванню.
Бо їхнє відчуття переваги потрібно, щоб ти його бачив.
Ти просто трохи нахиліться, поклади сумку на прилавок і дозволь їм взяти її власноруч, і вони відчують, що це їх заслужено.
Але після того, як продавчині зачиняють двері, розмови зовсім інші.
Хто з них носить пальто за понад тисячу доларів і воно підробне,
хто з них має годинник, у якому навіть д

Є. Лао Цзи — це той, кого публічно принизили під час новорічного повернення додому.
Зустріч однокласників, у кабінеті сидить ціла кімната однокласників, що живуть у рідному місті, дівчата з LV, хлопці на BBA.
Я витягую пачку Фулунь Ван і роздаю її по черзі, але 龙哥, що сидить на головному місці, махає рукою і відганяє назад.
Він перед усім столом витягує коробку з лотосами, витягує одну і передає мені.
Каже одну фразу, яку я пам’ятаю досі: «Люди, що повернулися до великого міста, чому ще курять це».
Він кинув школу після дев’ятого класу і відкрив шість шахових клубів у районі.
Однок

Того вечора я проаналізував рахунки за останні три місяці з супермаркету, і я був у поганому настрої.
Я зрозумів, що зараз у мене навіть поріг «забудь, не купуй» настільки високий, що це вже неймовірно. Раніше, щоб приготувати смачну їжу, я вагався перед акваріумом з рибою десять секунд, вважаючи її дорогою, обходив кілька разів і повертався подивитися цінник. Тепер, тримаючи маленьку баночку оливкової пасти, знаючи, що вона коштує вдвічі дорожче, ніж минулого року, я все одно кидаю її у кошик, думаючи: «Забудь, наступного місяця заощаджу». Проблема в тому, що минулого місяця я теж так думав.

Моя тітка минулого року на вході до житлового комплексу зупинив хлопець.
Він був у білій сорочці, на грудях носив бейджик, і подав їй склянку води.
Каже: «Тітко, спробуйте, це вода з вашого крана, я щойно її зняв з верхнього поверху».
Моя тітка зробила ковток, злегка насупилася.
Хлопець сказав: «Ви відчули, так? Ця вода трохи гірка, чи не так? Це через те, що у чайнику утворилася біла накип».
Моя тітка відповіла: «Так».
Хлопець сказав: «От і правильно, у вашому будинку водопровідні труби застаріли, іржа прихована відбілювачем, але мінерали перевищують норму, довгий час пити таку во

河南ські жарти про чоловіків
Начальник: Називай мене товаришем.
Співробітник: Товариш.
Начальник: Хочеш прогресу?
Співробітник: Хочу!
Начальник: Говоріть разом.
Співробітник: Я хочу прогресу.

Моя двоюрідна сестра, коли була на другому курсі, купила на старому книжковому базарі один підручник з рук. П’ять юанів. Відкривши, вона побачила там повні нотатки, щільно заповнені. На кожній сторінці. Почерк акуратний, навіть більш акуратний, ніж її власний. На титульній сторінці було написано ім’я та клас: Факультет цивільного будівництва, 93-й випуск, Чень Моцо.
Вона залишила цю книгу до сьогодні. Здала іспит на перший рівень, іспит з кошторису, іспит з геотехніки. Цю книгу вона носила з собою постійно, не могла її викинути. Минулого місяця вона зустріла на проекті старшого майстра. Майсте

Моя сестра, не вміє готувати. Але вона знає всі ринки краще за когось.
Вона кожного ранку о 6-й піднімається і йде на ринок за продуктами. Не один, а дев’ять.
Дев’ять торгових точок вона об’єднала у один пакет, з готовими продуктами, ціною та доставкою до під’їзду.
Вона продає молодим білого комірця, які не хочуть виходити з дому, але й не хочуть їсти фастфуд.
Вона ділить пакети на три типи: самотній, для пар, для спільної оренди.
Самотній — один м’ясний і один овочевий, 16 гривень.
Для пар — два м’ясних і один овочевий, 35.
Для спільної оренди — три м’ясних, два овочевих і один

Той перехрестя, у ранкові та вечірні години пік тут чергує молодий поліцейський, що тримає в руці купу штрафів. У той ранок, коли мене зупинили, я не встиг причепити волосся, у роті тримав крихти хліба. Молодий поліцейський — молодий хлопець, ймовірно, щойно почав службу, обличчя напружене і гостре, мов знак поваги, і кричить мені: «Шолом де?!»
Я сказав, що вже запізнююсь, і це зовсім не навмисне. Він не відповів, підняв підборіддя і сказав: «Спускайся, штовхай, покажи посвідчення.» Я подумав: «Кінець, цей місяць я не отримаю повної ставки, ще й доведеться заплатити п’ятдесят.»
Він оглянув моє

Майже тітка вдруге вийшла заміж у день весілля, одягнувши червону сукню.
Не темно-червону, а яскраву червону. Вона за п’ятдесят, стоїть біля входу до готелю, зустрічає гостей, посміхається, як маленька дівчинка.
Хтось тихо сказав, що вдруге вийти заміж і носити червону — це соромно. Майже тітка почула.
Не сказала нічого, лише підняла поділ сукні і продовжила посміхатися.
Пізніше я допомагав їй прибирати старі речі. У шафі знайшов купу старих фотографій.
Всі вони — коли їй було близько двадцяти, вона була у білу сукню і стояла поруч із чоловіком.
Цього чоловіка я маю називати колишн

Гуляючи з свекрухою по ювелірному магазину.
Вона взяла золотий браслет, перевернула його, подивилася цінник і поклала назад.
Я сказала: мамо, спробуйте. Вона відповіла: не буду, у нас вдома є.
Ввечері, повернувшись додому, вона надіслала моєму чоловікові:
«Твоя дружина сьогодні наполягала на тому, щоб я ходила по ювелірних магазинах, я не купую, а вона все ще просила приміряти».
Мій чоловік повернувся до мене:
«Навіщо ти просила маму приміряти цей браслет, вона ж не бідна».
Я сказала: я —
Він сказав:
«Мама сказала, що ти хочеш купити цей браслет, щоб вона спробувала його перш

Я орендую ту перегородку, звукоізоляція така погана, що я можу чути будильник сусіда. Щоранку сусід ставив шість будильників, що дзвінки з шостої тридцяти до сьомої, але його не можна було розбудити. Це розбудило мене.
Пізніше я звик. Щоразу, коли будильник дзвонить вперше, я стукаю по стіні. Три удари, і сусід кричить: «Зрозумів». Потім світ стає тихим на десять хвилин.
Одного дня він переїхав. Наступного ранку о шостій тридцять будильник не прозвучав. Я прокинувся, ліг у ліжко і почув своє серцебиття. Надто тихо, так тихо, що не можу заснути.
Я постукав у порожню стіну сусіда. Три удари. Ніх