Заметив цікавий тренд у дискусіях учасників ринку цифрових активів. Компанії, які працюють з інфраструктурою та торгівлею, все голосніше піднімають питання про проблеми, що виникають із токенізованими цінними паперами.

У чому суть? Виявляється, коли ти намагаєшся працювати з такими активами, стикаєшся одразу з кількома перешкодами. По-перше, витрати набагато вищі, ніж очікував би будь-який інвестор. По-друге — і це головне — ліквідність виявляється розділеною і розрізненою. Різні платформи несумісні між собою, що створює ще більше тертя на ринку.

Чому це важливо? Тому що без нормальної сумісності і єдиного підходу до репо-операцій, наприклад, або до розрахунків, весь потенціал токенізації залишається нереалізованим. Ринок просто не може ефективно функціонувати, коли ліквідність розпорошена по різних місцях.

Ще цікавіше те, що проблема не в самій технології блокчейна, а саме в організаційній і інфраструктурній частині. Потрібна стандартизація, потрібні спільні протоколи — той самий репо-ринок як приклад показує, що без цього навіть перспективні ідеї буксують. Компанії в секторі явно очікують, що хтось візьме на себе роль координатора і створить нормальну екосистему.

Особисто я бачу у цьому сигнал того, що токенізовані цінні папери — це не просто технологічне питання, а швидше інфраструктурне. І поки інфраструктура не буде уніфікована, говорити про масове впровадження рано. Слідкувати за тим, як індустрія вирішує цю задачу, точно варто.