Як відрізнити номінальну, бухгалтерську та ринкову вартість у ваших аналізах акцій

Коли аналізуємо акції на біржі, ми стикаємося з трьома методами оцінки, які часто викликають плутанину. Ця стаття розглядає основні різниці між номінальною вартістю, балансовою вартістю та ринковою вартістю, пояснюючи, у яких випадках застосовувати кожен із них і які їхні реальні обмеження.

Три перспективи, три різні результати

Інвесторам, які прагнуть приймати обґрунтовані рішення, потрібно розуміти, що не існує єдиної “вартості” акції. Кожен метод надає різну інформацію про фінансовий стан компанії.

Звідки походить кожний розрахунок

Номінальна вартість виникає з ділення загального статутного капіталу на кількість випущених акцій. Це формальна точка відліку, встановлена на момент виходу на біржу.

Приклад: Промислова компанія з статутним капіталом 5 200 000 € випускає 400 000 акцій. Номінальна вартість кожної цінної папери становитиме 13 €.

Балансова вартість (або вартість у книгах) отримується за допомогою іншої формули: беремо чистий актив компанії (активи мінус зобов’язання) і ділимо на загальну кількість акцій. Цей показник відображає, яку частку балансу належить кожному акціонеру.

Приклад: Технологічна корпорація має активи на 8 900 000 €, зобов’язання на 2 100 000 € і випустила 620 000 акцій. Її балансова вартість на акцію становитиме 11,13 €.

Ринкова вартість (або ціна котирування) — це результат множення ринкової капіталізації на кількість акцій і ділення загальної суми. На практиці це просто ціна, за якою купуємо або продаємо на фондовій біржі.

Приклад: Компанія з ринковою капіталізацією 7 500 мільйонів євро і 2 800 000 акцій у обігу матиме ринкову вартість за акцію 2,68 €.

Що ці метрики відкривають про акцію

Номінальна вартість: історичні дані

Номінальна вартість має значення переважно під час емісії. Її практична корисність у цінних паперах є обмеженою, хоча вона зберігає важливість у інструментах фіксованого доходу, таких як облігації. У контексті конвертованих облігацій номінал виступає орієнтиром для майбутнього обміну на акції, хоча часто застосовуються спеціальні формули, що коригують цю цінову орієнтацію.

Балансова вартість: перспектива балансу

Цей метод особливо цінують інвестори, які практикують value investing, філософію “купувати хороші компанії за справедливими цінами”. Простий розрахунок: якщо ринкова ціна значно нижча за ту, що її вказує бухгалтерія, може бути можливість для покупки.

Балансова вартість дозволяє визначити потенційно недооцінені компанії порівняно з їхнім чистим активом. Однак вона має очевидні обмеження: її малонадійно використовувати для оцінки технологічних і малих компаній, особливо тих, що мають значні нематеріальні активи. Крім того, бухгалтерська маніпуляція (так званий “креативний облік”) може спотворювати цей показник.

Ринкова вартість: те, що диктує ринок

На відміну від балансної вартості, яка показує “що має бути”, ринкова вартість вказує “що є”. Вона відображає поточний консенсус покупців і продавців, без оцінки, чи є ціна високою або низькою. Для цього існують інші показники, наприклад, PER (Price to Earnings Ratio) або коефіцієнти прибутковості.

Практичне застосування: коли використовувати кожен із них

Робота з номінальною вартістю

Її практичне застосування обмежене. Вона виникає переважно у операціях емісії конвертованих облігацій, де виступає як орієнтир для майбутніх конверсій у акції. Поза цими контекстами її оперативна значущість мінімальна.

Використання балансової вартості у ваших рішеннях

Для інвесторів, які шукають можливості, використовуючи розбіжності між ціною і балансом, коефіцієнт Ціна/Баланс (P/VC) є потужним інструментом.

Приклад: Оцінюючи дві компанії з енергетичного сектору, що котируються на IBEX 35, порівнюємо P/VC обох:

• Компанія А: P/VC 0,95
• Компанія B: P/VC 1,12

Перша має більшу знижку щодо своєї балансової вартості, що свідчить про потенціал для зростання, якщо ринок визнає її активи. Однак ця метрика ніколи не повинна бути єдиним критерієм. Інші фактори, такі як якість управління, перспективи сектору та фінансовий стан, також важливі.

Ринкова вартість у щоденній операційній діяльності

Це метрика, яку ви постійно будете спостерігати у своїй торговій платформі. Ціна відображає безперервний перехід між пропозицією і попитом, з обсягами покупок, що підвищують ціну, і обсягами продажів, що створюють тиск вниз.

Графік торгівлі залежить від біржі:

• Європейські ринки: 09:00 — 17:30 (час іспанської)
• Американські біржі: 15:30 — 22:00 (час іспанської)
• Азійські ринки: 02:00 — 08:00 (час іспанської)

Поза цими годинами можна розміщувати лише ордери з обмеженням ціни, які виконаються, якщо ринок досягне цих рівнів.

Приклад операції: Ви помічаєте, що технологічна акція суттєво падає під час сесії. Її ціна закривається на рівні 110,50 $. Передбачаєте можливі додаткові падіння наступного дня, тому встановлюєте обмежений ордер на купівлю за 105,00 $. Якщо ціна не опуститься до цього рівня, ваш ордер ніколи не буде виконаний.

Обмеження кожного методу

Номінальна вартість: її головна слабкість — швидка застарілість. Вона застосовується лише під час емісії і згодом має мало прогностичної або аналітичної цінності у трейдингу.

Балансова вартість: часто неправильно оцінює компанії з значними нематеріальними активами, особливо у технологічному секторі. Можливість бухгалтерської маніпуляції додає додатковий ризик. Маленькі капіталізації мають особливі спотворення цієї метрики.

Ринкова вартість: її головна вразливість — невизначеність. Ринок постійно враховує макроекономічні новини, зміни у монетарній політиці, галузеві події та спекулятивний настрій, що можуть не відображати фундаментальну реальність компанії. Агресивна політика ставок може тиснути на будь-яку акцію незалежно від її фундаменту. Ірраціональні переоцінки, викликані галузевими ейфоріями, часто спотворюють цей показник.

Порівняльна таблиця для орієнтації

Остаточна синтез

Ключ до надійної стратегії — розуміти, що кожен метод відповідає на різні питання. Номінальна вартість дає історичну перспективу, балансова — зв’язок ціни з балансом, а ринкова — очікування сьогодення.

Комбінуючи ці підходи і застосовуючи їх відповідно до конкретного аналізу, ви уникнете ухвалення рішень на основі часткових показників. Істинний інвестор не прив’язується до однієї метрики, а інтегрує кілька орієнтирів для формування повної картини перед дією.