Усі, хто грав на деривативах, знають це відчуття безсилля — напрямок вгадав ідеально, ціна справді йде в твій бік, а баланс рахунку? Як на гірці — стрімко вниз. Думаєш, це невезіння? Насправді тебе відкрито стрижуть за правилами ринку.

Я досі пам’ятаю той болючий урок із лонгом по ETH — аж м’язи тягне, коли згадую. Здавалося, ось-ось почнеться бичачий ринок, тож залетів на всю котушку. Ціна справді рвонула вгору, прибуток із $1500 піднявся до $5000, я тоді літав від ейфорії, у голові лише думки «зараз удвічі піднімусь». А потім? Одна велика червона свічка, наче спис — і стоп, позиція миттєво зникла. Поки отямився, ринок уже відновився, а я лише дивився на екран із повідомленням про ліквідацію.

Потім я зрозумів: деривативи — це зовсім не гра «вгадай напрямок і лежи собі у плюсі». Тут усе вирішує розуміння правил, відчуття ритму ринку і стійка нервова система. Ти думаєш, що ставиш на зростання чи падіння? Насправді ти змагаєшся з ліквідаційною ціною, фінансуванням, ковзанням котирувань — невидимими ножами. Ринок не проти, щоб ти заробив, але ями давно вириті: хочеш швидко втекти з невеликим прибутком — не встигнеш, трохи не пощастить — тебе ліквідують.

Ті, хто справді стабільно заробляє, давно розклали все по поличках: не вгадують, а рахують імовірності; не женуться за рухами, а керують позиціями. Найперше питання перед входом у позицію — не «скільки зароблю», а «скільки максимально можу втратити».

Після того як втратив 80 тисяч стартового капіталу, я нарешті зрозумів цю стару істину: деривативи — це не про інтуїцію, а про раціональність і повагу до правил. Тепер перед кожною угодою спершу рахую ризики — і більше не мрію про швидке багатство, а думаю, як залишитись у грі. Адже на цьому ринку тільки той, хто вижив, має право говорити про прибуток.

Багато хто не тому, що недостатньо старається, а просто не знайшов підхід. Ти не гірший за інших — просто ще не розгадав усі правила.