Тієї зими 2016 року мене посеред ночі розбудив сигнал з торгового додатку: біткоїн різко впав до 5550 юанів. Я дивився на жалюгідні 30 тисяч на банківській картці, наступного місяця ще й за оренду нема чим платити, а друг у WeChat засипає повідомленнями — кличе на “дно ловити”.

Я чесно відповів: “Я ці ваші свічки й справді не розумію.” Він сказав фразу, яку я пам’ятаю й досі: “Не думай одразу про швидке збагачення — спочатку виживи.”

Оце одне речення — і я переказав гроші. З цього й почалися ці вісім років метань. У крипті немає жодних секретів: всі “осяяння” куплені реальною кровною готівкою. Повільно, методом спроб і помилок, я зрозумів одне правило: якщо падає дуже різко, а росте повільно — це, скоріше за все, схема для “стриження лохів”; якщо падіння нудне, а ріст різкий — от тоді може бути шанс.

У 2020 році UNI впав з 8 доларів до 2,5, в чатах суцільний мат. Я вперся у просту тактику — кожні -20% докупка, так і збив середню ціну до 3,1 долара. Наступного року він злетів до 40, я все продав — заробив у 12 разів.

Але найбільше я боюся двох станів: коли надто гамірно і коли мертво тихо. У 2021 Dogecoin був усюди, але з ланцюга було видно — обсяги падають вже тиждень. Я не вагався — вийшов, через три дні він впав удвічі. Або 2018-й: BTC по 3200 два тижні топтався, обсяги мізерні, я тоді кожен день стабільно вкладав по 100 доларів, за півроку середня ціна стала менше 4000 — наступний великий ріст я взяв повністю.

За ці вісім років зрозумів одне: коли думаєш, що знаєш усе — до ліквідації залишилось недалеко; а от коли чесно кажеш “я не знаю” — тоді починаєш щось розуміти. Моя стратегія тепер проста: не розумію — не лізу, дію механічно, не піддаюсь емоціям. Раніше все було навпомацки, а тепер хоча б є ліхтар “спочатку вижити, потім заробити” — це допомагає стояти на ногах у волатильності.

Крипторинок — це не казино для удачливих, тут вирішує розуміння і терпіння. Тримайся за правило “вижити” — не шукай коротких шляхів, не йди за емоціями, і тоді зможеш тут лишитися надовго і заробити впевнено.