Один літній чоловік пішов із життя, залишивши 40 мільярдів на рахунках у швейцарському банку. Діти взяли депозитні сертифікати й вирушили за грошима, але банк відповів: «Зняти не можна».

Це не сюжет із фільму, а реальна історія засновника корпорації Formosa Plastics Group. У жовтні 2008 року, у віці 88 років, він помер від серцево-легеневої недостатності на Гаваях. Діти, розбираючи речі, знайшли у зашифрованому сейфі кілька депозитних сертифікатів швейцарського банку — разом на 40 мільярдів нових тайванських доларів.

Ніхто не знав про існування цих грошей. За життя батько не сказав жодного слова, і тим паче — не пояснив, як їх отримати.

Діти створили спеціальну команду, взяли свідоцтво про смерть, документ про родинні стосунки, депозитні сертифікати й полетіли до Швейцарії. Співробітники банку перевірили документи й холодно відповіли: «Зняти неможливо».

Чому?

Для рахунку було встановлено багаторівневі умови конфіденційності. Для великих конфіденційних депозитів потрібна або письмова авторизація з підписом вкладника, або виконання попередньо визначених умов. Не можете надати жодного з цих документів? Значить, гроші заблоковано.

Діти звернулися до топової швейцарської юридичної компанії. Після розслідування з’ясувалося, що це був «довірчий рахунок із повною довіреністю», коштами керує банк, інформація про бенефіціарів зареєстрована, але для зняття потрібно суворо перевірити особу й умови. Найгірше — до рахунку була прив’язана неопублікована додаткова частина заповіту, у якій були особливі умови для розподілу депозиту й порядку зняття.

Але цей додаток діти навіть не бачили.

Тим часом на Тайвані спалахнула спадкова суперечка. Окрім швейцарського депозиту, як ділити акції групи, нерухомість? Діти розділилися на два табори: одні вимагали поділити за законом порівну, інші — дотриматися можливих особливих побажань покійного. Сварки не стихали.

Щоб знайти цей додаток до заповіту, діти перевернули всі речі батька, навіть зробили відновлення даних на його комп’ютері.

У 2010 році нарешті виявили запечатаний додаток до заповіту на дні старого сейфу в тайванському будинку.

У документі все було чітко прописано: 60% призначити трьом конкретним дітям, 30% — пожертвувати благодійному фонду, 10% — банку як плата за управління й комісія.

Знайшли — значить можна зняти? Як би не так.

Швейцарський банк вимагав нотаріального засвідчення додатку до заповіту, а також судового підтвердження у Швейцарії, і нотаріально завірені документи про спадкування з Тайваню. Міжнародне нотаріальне оформлення, судове підтвердження, узгодження між відомствами — процес виснажливий і складний.

Під час цього банк ще повідомив, що через тривалий термін зберігання депозиту треба утримати плату за управління рахунком, плату за трастові послуги — разом кілька мільярдів нових тайванських доларів. Діти поставили під сумнів тарифи, після кількох раундів переговорів вдалося знизити відрахування на 3 відсоткових пункти.

У 2015 році, коли всі нотаріальні та судові процедури були завершені, знову подали заявку на зняття.

І знову — затримка.

Міжнародні правила боротьби з відмиванням грошей стали ще суворішими, банк вимагав детально перевірити джерело коштів. Група надала фінансову звітність і історію руху коштів за ті роки, довела, що гроші отримані законно. Перевірка тривала ще понад два роки, завершилася лише у 2018 році.

Коли гроші майже надійшли, частина дітей, які не були призначені спадкоємцями, виступили проти: заявили, що додаток до заповіту має недоліки, звернулися до швейцарського суду з вимогою перерозподілу спадщини.

Судова тяганина тривала 5 років. Суд проводив експертизу почерку, заслуховував свідків, після кількох слухань у листопаді 2023 року підтвердив справжність і дійсність додатку, скарги відхилив.

Тільки після цього швейцарський банк офіційно перевів кошти. Після сплати податків, комісій, судових витрат, на рахунок надійшло близько 32 мільярдів нових тайванських доларів: 24 мільярди отримали зазначені діти, 9,6 мільярда — благодійний фонд.

З 2008 по 2023 рік — рівно 15 років.

Ця історія стала уроком для всіх, хто займається міжнародним розміщенням активів: швейцарські банки мають суворі правила конфіденційності, закони різних країн відрізняються, процедура міжнародного нотаріального засвідчення й судового супроводу надзвичайно складна. Людям із великими статками, якщо вони не визначать заздалегідь порядок спадкування й не підготують належним чином документи, залишають своїм нащадкам справжній спадковий кошмар.

Юридичні експерти зазначають, що цей випадок став класичним антиприкладом для планування міжнародної спадщини. Багато багатіїв після цього переглянули стратегії розміщення активів за кордоном і вдосконалили спадкові документи.

А ті 9,6 мільярда на благодійність — на початку 2024 року вже почали фінансувати перші проекти, спрямовані на підтримку освіти й медицини на Тайвані та в окремих провінціях Китаю.

15-річна суперечка завершилася, уроки залишилися: незалежно від розміру статків, чітке планування спадщини — це відповідальність перед родиною і суспільством. Не дозвольте грошам перетворитися на марафон виснажливих суперечок.