Щойно, щоб зекономити 5 юанів на доставці, я сам спустився вниз забрати їжу, заодно хотів на узбіччі закурити "Хуазі". Затягнувся раз — і раптом зрозумів японські "втрачені тридцять років".
У 1991 році луснула бульбашка, розумні люди кинулися влаштовуватись на держслужбу, по суті купуючи собі опціон пут: зовнішній світ занадто волатильний, краще зафіксувати низький, але гарантований заробіток. У цій логіці немає нічого поганого. Проблема в тому, що цей опціон купили одразу на двадцять років — ціле покоління сформувало шляхову залежність.
Але світ здатен робити повороти. У 2012 році Абе запустив "друкарський верстат", активи почали відновлюватися. До 2024 року ціни на житло в центрі Токіо знову оновили максимум. Тоді випускники Токійського університету першими почали йти — бюрократи з Касумигасекі працюють по 14 годин на день, зарплата фіксована, навіть на пристойне житло не вистачає. Якщо порахувати коефіцієнт Шарпа — він просто від’ємний.
У підсумку кількість охочих стати держслужбовцями скоротилась удвічі.
Простіше кажучи, ризик ніколи не зникає — він лише переміщується. Ті, хто обирав стабільність, фактично проміняли десятки років зростання на посередність. А теперішня молодь відмовляється йти на держслужбу не з власної волі — лиш високі ризики й висока віддача можуть обігнати ціни на активи.
Чому я про це думаю? Бо теж шукаю собі виправдання, хочу довести, що "вибір важливіший за зусилля". Але я знаю: у мене немає вибору.
Переглянути оригінал
Ця сторінка може містити контент третіх осіб, який надається виключно в інформаційних цілях (не в якості запевнень/гарантій) і не повинен розглядатися як схвалення його поглядів компанією Gate, а також як фінансова або професійна консультація. Див. Застереження для отримання детальної інформації.
Щойно, щоб зекономити 5 юанів на доставці, я сам спустився вниз забрати їжу, заодно хотів на узбіччі закурити "Хуазі". Затягнувся раз — і раптом зрозумів японські "втрачені тридцять років".
У 1991 році луснула бульбашка, розумні люди кинулися влаштовуватись на держслужбу, по суті купуючи собі опціон пут: зовнішній світ занадто волатильний, краще зафіксувати низький, але гарантований заробіток. У цій логіці немає нічого поганого. Проблема в тому, що цей опціон купили одразу на двадцять років — ціле покоління сформувало шляхову залежність.
Але світ здатен робити повороти. У 2012 році Абе запустив "друкарський верстат", активи почали відновлюватися. До 2024 року ціни на житло в центрі Токіо знову оновили максимум. Тоді випускники Токійського університету першими почали йти — бюрократи з Касумигасекі працюють по 14 годин на день, зарплата фіксована, навіть на пристойне житло не вистачає. Якщо порахувати коефіцієнт Шарпа — він просто від’ємний.
У підсумку кількість охочих стати держслужбовцями скоротилась удвічі.
Простіше кажучи, ризик ніколи не зникає — він лише переміщується. Ті, хто обирав стабільність, фактично проміняли десятки років зростання на посередність. А теперішня молодь відмовляється йти на держслужбу не з власної волі — лиш високі ризики й висока віддача можуть обігнати ціни на активи.
Чому я про це думаю? Бо теж шукаю собі виправдання, хочу довести, що "вибір важливіший за зусилля". Але я знаю: у мене немає вибору.