У хворобливих сім’ях можна спостерігати явище, коли батьки, життя яких повністю в руїнах, заздрять безмежним можливостям і шансам своїх дітей. Вони не заохочують дітей до розвитку, а, навпаки, через те, що діти ще не були зіпсовані лінощами та обуренням, вважають, що чистий потенціал дітей, у порівнянні з їхнім хворобливим життям, занадто яскравий і важко приймається. Тому вони не намагаються поліпшити себе, щоб не втратити обличчя перед дітьми, а натомість придушують розвиток дітей, навіть формують у них хворобливу поведінку, щоб зменшити власний психологічний дискомфорт.